Догляд: шерсть, кігті, зуби і вуха

Більшість власників сприймають догляд як косметичну процедуру: розчесали, щоб не було шерсті на дивані. Насправді найцінніше в ньому інше — саме під час вичісування люди знаходять кліщів, ущільнення під шкірою, рани, болючі місця й перші ознаки шкірних проблем. Тварина не скаже, що в неї щось болить. Ваші руки скажуть.

Вичісування: найважливіше й найпростіше

Частота залежить не від довжини шерсті, а від наявності підшерстя. Породи з густим підшерстям потребують регулярної роботи цілий рік, з піками в періоди линьки. Гладкошерстих достатньо проходити раз на тиждень.

• Довга шерсть із підшерстям — через день, інакше ковтуни утворюються швидше, ніж ви встигаєте їх розбирати.
• Густе підшерстя без довгої шерсті — кілька разів на тиждень, у линьку щодня.
• Коротка гладка шерсть — раз на тиждень, радше для масажу й огляду, ніж заради шерсті.
• Коти вичісуються не менш важливо, ніж собаки: усе, що ви не вичесали, кіт проковтне під час вилизування.

Ковтуни — не косметична проблема. Вони стягують шкіру, під ними вона преє й запалюється, а тварині постійно боляче рухатися. Розрізати ковтун ножицями біля шкіри небезпечно: шкіра підтягується разом із шерстю, і поріз трапляється легше, ніж здається. Щільні ковтуни краще довірити тому, хто має машинку.

Купання: рідше, ніж усі думають

Часте миття змиває захисний шар шкіри, і починається замкнене коло: шкіра сохне, свербить, тварина чухається, власник миє ще частіше. Здорову собаку зазвичай миють раз на кілька місяців або за фактом забруднення. Здорового кота не миють узагалі — він справляється сам, і виняток становлять хіба що серйозне забруднення чимось небезпечним або медичні призначення.

• Вода — тепла, не гаряча. Орієнтир простий: має бути комфортно вашому зап'ястю.
• Обов'язково покладіть щось неслизьке на дно ванни. Половина страху перед купанням — це страх втратити опору.
• Вуха не заливайте. Вода, що потрапила всередину, — часта причина запалень.
• Вимивайте засіб повністю. Залишки шампуню сверблять і провокують вилизування.
• Сушіть насухо, особливо густе підшерстя: мокре підшерстя сохне добу й може призвести до запрівання шкіри.

Кігті: страшно лише перший раз

Відрослі кігті змінюють постановку лап і з часом дають проблеми із суглобами. У найгіршому випадку кіготь загинається й вростає в подушечку — це дуже боляче й потребує лікаря. Орієнтир простий: якщо чуєте клацання по підлозі, коли собака йде, — час стригти.

1. 1Знайдіть пульпу — рожеву зону всередині кігтя, де проходять судина й нерв. На світлих кігтях вона видна, на темних — ні.
2. 2Зрізайте лише кінчик, під невеликим кутом. Краще зробити кілька маленьких зрізів за кілька днів, ніж один великий.
3. 3На темних кігтях орієнтуйтеся на зріз: щойно в центрі з'являється сіра або темна цятка — зупиняйтеся, пульпа поруч.
4. 4Стрижіть по одному кігтю за підхід, якщо тварина нервує. Ніхто не зобов'язує зробити всі двадцять за один раз.
5. 5Не забувайте про прибуті пальці вище лапи в собак — вони не стираються самі й вростають найчастіше.

Якщо зачепили пульпу, буде кров і буде боляче. Притисніть чистою серветкою і зачекайте — зазвичай кровотеча зупиняється за кілька хвилин. Головне після цього — не припиняти стригти назавжди, інакше наступного разу тварина пам'ятатиме тільки біль.

Котам кігті стрижуть лише на передніх лапах і лише кінчики. Кігтеточка не заміняє стрижку повністю, але суттєво зменшує потребу в ній.

Зуби: частина догляду, яку ігнорують найчастіше

Зубний камінь — не естетика. Він призводить до запалення ясен, розхитування й втрати зубів, а хронічне запалення в пащі навантажує організм загалом. При цьому чистять зуби тваринам одиниці.

• Різкий неприємний запах із пащі — це не «нормальний запах собаки», а найчастіше ознака проблеми.
• Червона смужка ясен уздовж зубів, коричневий наліт біля основи, кровоточивість — привід показати тварину лікарю.
• Тварина стала їсти повільніше, жує на один бік, кидає тверді шматки — часто саме зуби, а не примхи.
• Регулярна чистка зубною щіткою — найдієвіше, що можна робити вдома. Паста має бути ветеринарною: людська не призначена для проковтування.

Вуха й очі

Тут головне правило — менше втручання. Здорові вуха не потребують щотижневого чищення, і надмірне втручання само по собі провокує запалення.

• Оглядайте вуха раз на тиждень. Норма — чиста бліда шкіра без запаху.
• Тривожні ознаки: темні виділення, різкий запах, тварина трясе головою або чухає вухо, нахиляє голову набік.
• Ніколи не лізьте у вухо ватною паличкою. Ви заштовхуєте вміст глибше, а не прибираєте його.
• Очі: невелика кількість прозорих виділень у куточках уранці — норма. Гнійні виділення, почервоніння, примружування одного ока — до лікаря.
• Породам із довгими висячими вухами потрібен уважніший огляд: там гірша вентиляція й запалення трапляються частіше.

Як привчити того, хто не дається

Опір — це майже завжди наслідок того, що колись процедуру зробили силою. Логіка виправлення така сама, як із перенескою: розбити на дрібні кроки й щоразу закінчувати раніше, ніж тварина почне пручатися.

1. 1Почніть із дотиків без інструментів. Просто торкайтеся лап, вух, пащі й одразу давайте щось смачне.
2. 2Покажіть інструмент, дайте обнюхати, приберіть. Кілька разів на день по кілька секунд.
3. 3Зробіть один рух щіткою або один кіготь — і на цьому закінчіть. Саме закінчити вчасно важливіше за результат.
4. 4Ніколи не тримайте силою до кінця процедури. Один раз, коли тварина вирвалася в паніці, відкидає вас на тижні назад.
5. 5Оберіть спокійний час — після прогулянки або їжі, а не тоді, коли тварина сповнена енергії.

Що ви насправді перевіряєте

Раз на тиждень, поки вичісуєте, проведіть руками по всьому тілу. Ви шукаєте:

• Ущільнення, горбки, набряки під шкірою — особливо нові або ті, що змінилися з минулого разу.
• Місця, де тварина смикається від дотику. Це і є «болить тут».
• Рани, розчухи, залисини, лупу, почервоніння.
• Кліщів — за вухами, на шиї, в пахвах, між пальцями.
• Стан подушечок лап: тріщини, налиплий бруд, сторонні предмети між пальцями.

Тварини з притулку часто потрапляють додому з занедбаною шерстю й ковтунами — це наслідок життя без регулярного догляду, а не характеру. Перші тижні варто працювати короткими підходами й без поспіху: для багатьох із них спокійне вичісування стає першим досвідом того, що людські руки бувають приємними.